Потрошать вітри обважнілі тугі колоски,
Зерно засівають по кров'ю омитому полі.
Маленька свічко, сльозися теплом і молись
За плач убієнних, за крики живих покаянні!
У світі відбулося багато трагедій. Страшних трагедій. І однією з них для нашої країни, стали роки штучно створеного голоду. Страшно навіть через роки ступати болючими стежками цієї трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, щоб тут, у житниці України, раптово зник хліб, люди залишились без зернинки. Пухли старі і малі, вмирали роди і села. Смерть чатувала на дорогах, на полі, у хатах. Кістлява рука ні вдень ні вночі не відпускала своєї кривавої коси. 1933 рік. Найчорніший час в історії України. І не було у світі лиха, подібного тому, що випало тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн.
" Скорботна свічка пам'яті людської" на вшанування пам'яті тих, хто не пережив найстрашнішого геноциду проти власного народу, про страшні муки і страждання в 1932-1933роках. На виставці представлені фотодокументи та література, в якій висвітлена тема Голодомору 1932-33 років. Особливу увагу привертає книга "Голодомори в Україні: Одеська область (1921-1923, 1932-1933,1946-1947) роки. Дослідження, спогади, документи". Одеса. Видавництво Астропринт, 2007 року. Дякуючи свідкам і авторам книги, читачі мають можливість ознайомитися з великою кількістю офіційних документів, зі спогадами свідків - наших земляків. Це книга про ціну людського життя.
Сподіваємося, що цієї суботи, о 16 годині ми всі запалимо
" Свічу пам'яті", яка символізує нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів. Ці вогники зігріють їх душі. Це - знак нашої пам'яті.
Немає коментарів:
Дописати коментар