Соборна. вільна. Неподільна.

      О,  рідна земле! Якою  красою,  ти  наділена: горами високими, ріками глибокими, дібровами пишними, озерами прозорими, садками , які потопають у різномаїтті квітів , зеленими луками ,  нивами щедрими. 

      На нашій землі творилася героїчна і, водночас, гірка,  оптимістична доля мого народу. Народу працьовитого, талановитого, щирого. Народу, що землю орав, хліб сіяв, пісень співав, край свій від ворогів  боронив.

    Багато віків український народ творив, виборював і втрачав свою державність. Його роками поневолювали, гнали на чужину, морили голодом. Тяжким, тернистим шляхом ішов він до незалежності і соборності. 

   І ось нарешті це здійснилося.У далекому 1919-му році  

відбулося проголошення Акта злуки Української Народної 

Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

   Проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу відбулося 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

   Та радість українців тривала недовго. ЗУНР проіснувала лише до літа 1919 року, а ще через рік із політичної карти зникла й УНР . День 22 січня, який був оголошений святковим днем, став знову робочим.

   І хоча  в ті далекі роки не вдалося закріпити соборність України, бо  проіснувала вона зовсім недовго, Акт злуки УНР і ЗУНР та факт підписання документа мали велике історичне значення.  За словами сучасників – творців соборності 1919 р.: «Учасники цієї боротьби виступили на арену історії тоді, коли весь  світ не знав , що таке Україна. Ніхто не хотів її визнавати як самостійну державу, ніхто не вважав наш народ за окрему націю.»

   1939-й.  Вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційному рівні 22 січня як свято Соборності. Відбулось  це  у Карпатській  Україні (м. Хуст), на той час – автономній  республіці Чехословаччини. Це був чудовий привід нагадати про волю приєднати Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею у Києві, і засвідчити тим самим свою програму побудови Української держави .

   Попри всі випробування, що випали на долю українського народу,  нові  покоління впевнено наближались до одвічної мрії – жити вільно і незалежно. Цей шлях був  важким і тернистим. І на ньому ,українцями іноді  втрачались і гордість, і гідність ,й інтерес до свого минулого.

  Офіційним державним святом День соборності України став лише в 1999 році після підписання Президентом України  Леонідом Кучмою відповідного указу. 

  

 На передодні свята, яке нагадує всім українцям, що наша сила в єдності, в Гоноратській бібліотеці діє книжкова виставка "Соборна.Вільна.Неподільна". На виставці представлена  художня, документальна література, фотодокументи. Це дасть можливість нашим користувачам ознайомитись  з боротьбою нашого народу за соборність і  незалежність України на протязі багатовікової історії, розкрити подвиг борців за свободу і єдність українських земель в різні історичні епохи.