Чорні крила Голодомору

 

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми —

Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

В останню суботу листопада в Україні – День пам’яті жертв Голодомору, коли згадують тих, хто був знищений комуністичним тоталітарним режимом у роки Голодомору-геноциду 1932-1933 років і в часи штучних Голодів 1921-1923, 1946-1947 років.

Цьогоріч минають 90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років, який Україна і чимало країн світу визнали геноцидом.

На базі Гоноратської гімназії, разом з вчителем Раїсою Осадчук, було проведено годину пам'яті : « Жнива скорботи». Бібліотекар Світлана Якубовська розповіла учням , що таке Голодомор, що передувало геноциду українців та одному з наймасштабніших злочинів проти людяності у світовій історії. Представила книжкову викладку літератури з матеріалів якої  діти дізналися, як відбувалась колективізація та розкуркулення, якою була політика комуністичного режиму та становище українського народу в 1930–1933 роках. Зачитала спогади наших односельців, які були свідками подій Голодомору. Світлана Кирилівна закликала присутніх 25 листопада вшанувати пам’ять українців, які загинули під час Голодомору хвилиною мовчання вдома, та приєднатися до загальнонаціональної акції «Запали свічку», яка  розпочнеться о 16:00.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.