Скорботна свічка пам'яті людської

Потрошать вітри обважнілі тугі колоски,

Зерно засівають по кров'ю омитому полі.

Маленька свічко, сльозися теплом і молись

За плач убієнних, за крики живих покаянні!

   У світі відбулося багато трагедій. Страшних трагедій. І однією з них для нашої країни, стали роки штучно створеного голоду. Страшно навіть через роки ступати болючими стежками цієї трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, щоб тут, у житниці України, раптово зник хліб, люди залишились без зернинки. Пухли старі і малі, вмирали роди і села. Смерть чатувала на дорогах, на полі, у хатах. Кістлява рука ні вдень ні вночі не відпускала своєї кривавої коси. 1933 рік. Найчорніший час  в історії України. І не було у світі лиха, подібного тому, що випало тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн.

   В нашій бібліотеці представлена книжкова виставка : 

" Скорботна свічка пам'яті людської" на вшанування пам'яті тих, хто не пережив найстрашнішого геноциду проти власного народу, про страшні муки і страждання в 1932-1933роках. На виставці представлені фотодокументи та література, в якій висвітлена тема Голодомору 1932-33 років. Особливу увагу привертає книга "Голодомори в Україні: Одеська область (1921-1923, 1932-1933,1946-1947) роки. Дослідження, спогади, документи". Одеса. Видавництво Астропринт, 2007 року. Дякуючи свідкам  і авторам книги, читачі мають можливість ознайомитися з великою кількістю офіційних документів, зі спогадами свідків - наших земляків. Це книга про ціну людського життя.

Сподіваємося, що цієї суботи, о  16 годині  ми всі запалимо 

" Свічу пам'яті", яка символізує нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів. Ці вогники зігріють їх душі. Це - знак нашої пам'яті.

 

Мистецтво жити поруч

 

Толерантне ставлення людини

 Збереже планету від негод,

 Розрубає мотлох павутини,

 Переріже нитку перешкод.

   Найбільша небезпека, яка чатує на наше суспільство сьогодні, – в руйнуванні особистості. Нині матеріальні цінності домінують над духовними, тому у  людей спотворені уявлення про доброту, милосердя, великодушність, справедливість, громадянськість і патріотизм.

  16 листопада Міжнародний день толерантності. Останнім часом слово «толерантність» набуло значної популярності. Що значить толерантна людина? Що таке толерантний підхід? Чи так важливо бути толерантним? Шлях до толерантності – це серйозна емоційна, інтелектуальна праця і психічна напруга, яка можлива тільки на основі зміни самого себе, своїх стереотипів, своєї свідомості.

  Так що ж таке толерантність?

  На кінці ХVIII – на початку XIX ст. у Франції жив Тайлеран Перигор, князь Беневентський, який вирізнявся тим, що при будь-якій владі незмінно займав посаду міністра іноземних справ. Це була талановита людина, але найголовніший його талант – це вміння враховувати настрій оточуючих і вирішувати проблеми, знаходячи компромісні рішення і при цьому залишатися вірним своїм принципам.

  Поняття «толерантність» у різних мовах має різні відтінки. Так, в англійській мові це готовність і здатність без протесту сприймати особистість або подію. У французькій повага свободи іншого, його способи думки, поведінки, політичних і релігійних поглядів. У китайській уміння дозволяти, допускати, проявляти терпимість до інших. В арабській – прощення, поблажливість, схильність до інших. У перській – терпіння, витривалість, готовність до примирення. Існує така притча   про аксакала. «Помирає в одному поселенні старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять: «Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім’ї, що усі сини й невістки, дочки й зяті жили разом у мирі й злагоді». Не може вже говорити старий – подають йому папір і олівець, і він довго пише. І коли випадає з рук вмираючого аркуш, дуже здивувалися усі – там 100 разів було написане одне слово  – ТЕРПИМІСТЬ!

  До уваги наших користувачів в бібліотеці розгорнута книжкова виставка :  "Мистецтво жити поруч" на якій представлені книги в яких висвітлена тема толенрантності - виховання почуття поваги один до одного, до звичаїв, традицій, культури різних народів, взаєморозуміння, терпимість. " Зростили" дерево толерантності на листочках-долоньках можна написати що таке у Вашому розуміні толерантність.

  Нехай кожен з нас, наше село і вся наша Україна завжди будуть островами толерантності для усіх жителів великої планети Земля.

Сивий голуб українського гумору

 

   13 листопада  - 132 річниця з дня народження Остапа Вишні, видатного українського митця, творчість якого здобула всенародну популярність і визнання. Його літературна спадщина була і сьогодні є актуальною.

  Уродженець чарівної Полтавщини, де розвивалось, повнилось красою і запахущими барвами гумору народне слово Павло Губенко  (Остап Вишня) з малих літ виявляв жадібний інтерес до сільського життя, з його світлими та темними рисами, вбирав у себе все найкраще: трудолюбивість хлібороба, оптимізм світогляду, мудрість гумору.

   Непросто було письменникові знайти свій шлях в пору гострих нападок критики на його творчість,несправедливих політичних звинувачень і репресій у 1933 році, які на десять років відірвали його від улюбленої літературної творчості. Але, раз обравши дорогу і повіривши у власне письменницьке покликання, Остап Вишня не міняв своєї позиції, залишився письменником, відданим своєму народові.

   Читаючи твори Остапа Вишні, народ і сміявся і повнився радістю та гордістю, і сумував, і печалився, і обурювався. Багатьох струн душ людських торкалося вишнівське мудре, гостре і ніжне слово.

  В нашій бібліотеці розгорнута виставка-портрет:  « Сивий голуб українського гумору», де наші читачі ( у яких є сертифікат про вакцинацію чи негативний ПЛР- тест, за умовами карантину) можуть ознайомитися з творчістю письменника.